Українська мова English language

Особливості технологій
вирощування малини

Нормування пагонів та видалення плодоносних стебел.

Сорти літнього плодоношення.

Звичайні сорти малини в перший рік вегетації формують однорічні пагони, і в осінній період, при зменшенні середньодобової температури та скорочені світлового дня, в пазухах листя ініціалізуються плодові бруньки. Навесні з цих бруньок відростають плодові гілочки, на який формується літній урожай.

На другий рік після висаджування плантація складатиметься з плодоносних стебел та нових однорічних пагонів, які плодоноситимуть у наступному році. Для отримання у наступному сезоні максимально можливого урожаю з цих пагонів, вони мають одержати достатньо вологи, світла та поживних речовин. Це досягається шляхом регулювання ширини плодоносної смуги, нормуванням пагонів та використанням шпалери. При дотриманні оптимальної густоти насадження нижня частина стебла отримує достатнє освітлення для закладання генеративних бруньок, що дозволяє отримати більший урожай з цього пагона у наступному році.

Стебла, що відплодоносили, рекомендується видаляти з плантації відразу ж після збирання останнього врожаю. Це допомагає створити оптимальний світловий та поживний режим однорічним пагонам. Проте існує практика видалення відплодоносивших стебел в кінці зими – на початку весни, коли мине загроза сильних морозів. Це пояснюється тим, що на протязі осіннього періоду відтік вуглеводів з цих пагонів підвищує зимостійкість рослини, а підвищена густота пагонів на протязі зимового періоду перешкоджає висушуванню однорічних пагонів сильними зимовими вітрами.

Нормування пагонів проводять наприкінці зими чи ранньою весною – для плодоношення залишають найкращі та якнайтовстіші стебла (потенційна урожайність пагона визначається його товщиною), слабкі, пошкоджені та підмерзлі пагони видаляються.

Верхні бруньки плодоносних стебел зазвичай не визрівають та пошкоджуються низькими температурами в зимовий період. Тому пагони, що залишились для плодоношення потрібно вкоротити до 1,50 – 1,80 м. в залежності від сорту та типу шпалери, що використовуватиметься. Це також полегшує збір ягід – до того ж у верхній частині пагона формуються ягоди меншого розміру і, часто, з кістянками, що гірше скріплені між собою. Видаляти рекомендується не більше четверті всієї довжини пагона – при цьому втрата врожаю з верхніх бруньок буде компенсовано кращим розвитком нижніх плодових гілочок.

Залежно від сорту кількість плодоносних стебел на погонний метр ряду має бути в межах 12-18 штук, а відстань між окремими пагонами – 10-15 см. Оптимальна густота плодоносних стебел для повної реалізації потенціалу урожайності того чи іншого сорту залежить від грунтово-кліматичних умов зони вирощування. Тому потрібно відстежувати залежність продуктивності насадження від його густоти в певних умовах вирощування та коректувати її при наступному нормуванні.

Протягом літа проводять видалення зеленої порослі, що з’являється поза плодоносною смугою. Цей агротехнічний прийом дозволяє уникнути загущення насадження та спрямувати поживні речовини у посилення розвитку плодоносних стебел та пагонів у плодоносній зоні що використовуватимуться у наступному році.

Ширина плодоносної зони визначається в залежності від сорту, грунтово-кліматичних умов та типу шпалери, що використовується і знаходиться в межах 40-60 см. Пагони, що виходять за ці межі видаляють механічним методом (використовуючи ніж-щілиноріз, роторний чи дисковий культиватор), вручну чи використовуючи контактні гербіциди.

Практикують також декілька альтернативних варіантів утримання літньої малини:
  1. Періодичне скошування. Коли рослини перебувають у стані спокою – кожен другий ряд скошується (для цього може використовуватись силосозбиральний комбайн КСК-100) та видаляються з поля. Навесні відростають молоді пагони, які не мають конкуренції з боку плодоносних пагонів та плодоноситимуть наступного року. Проте наступного сезону плантація складатиметься з молодих однорічних та плодоносних дворічних саджанців, які взаємно конкуруватимуть за світло, воду та елементи живлення. Переваги цього методу – скорочуються витрати на ручну обрізку та формування. Крім цього зменшуються витрати препаратів при оприскуванні. Недоліки – погіршується розмір ягід та якість продукції, урожай скорочується на 30-40% тому, що кожен рік плодоносить лише половина насадження.
  2. Періодичне скошування з видаленням молодих пагонів. Кожен другий ряд малини скошується коли рослини перебувають в періоді спокою як і в першому випадку. На наступний рік перша хвиля молодих пагонів видаляється вручну чи з використанням гербіцидів. Пізніше такі пагони знову відростають, але вони вже практично не заважають плодоносним стеблам. При використанні цього методу можна отримати високоякісну продукцію та скоротити витрати на формування. Проте урожай кожного року збиратиметься теж лише з половини насадження та з’являться додаткові витрати на видалення молодих пагонів.
  3. Видалення молодих пагонів без скошування. Цей метод дозволяє отримати досить великий урожай високої якості. Наприкінці зими проводиться обрізка та нормування плодоносних пагонів, а навесні, коли молоді пагони досягнуть 14-16 см – вони видаляються. Нижня частина плодоносних пагонів отримує достатнє освітлення. Стебла не мають конкуренції з боку цьогорічних пагонів, що дозволяє отримати гарний урожай. Крім цього полегшується збір ягід і знижується фітопатогенний тиск (плантація краще вентилюється). Серед недоліків цього підходу варто відмітити високі затрати на видалення однорічних пагонів. У рослини знижується синтез вуглеводів і лише сильнорослі сорти та плантації, що знаходяться у гарному стані здатні сформувати пізніше у сезоні пагони для плодоношення наступного року. Кожен третій-четвертий рік потрібно залишати однорічні пагони, щоб не послабити плантацію.
  4. Часткове видалення молодих пагонів. У весняний період вибираються 12-15 молодих пагонів, що плодоноситимуть наступного року, а інші видаляються, коли вони досягнули висоти 16-18 см. При цьому плантація сильно не загущується і плодоносні стебла в змозі сформувати гарний урожай. Молоді пагони, що виросли у літній період можна не видаляти – вони практично не заважатимуть плодоношенню та можуть бути вирізані при ранньовесняному формуванні. Цей метод вимагає значних витрат на весняне формування, проте дозволяє покращити розвиток продуктивних молодих пагонів та плодоносних стебел.
Ремонтантні сорти

Ініціалізація генеративних бруньок малини проходить за умов короткого світлового дня та помірних температур. Проте у ремонтантних сортів ініціалізація та ріст бруньок розпочинається тоді, коли пагін досяг певного розміру незважаючи на тривалість світлового дня. Бруньки прокидаються та з них швидко розвиваються латеральні плодоносні гілочки. Кількість ягід на латеральній гілочці залежить від умов зовнішнього середовища (температурний режим, вологість повітря) та забезпеченості рослини вологою та елементами живлення. На добре розвинених пагонах утворюється більше плодових гілочок і на кожній з них закладається 30 та більше ягід.

Ремонтантна малина може вирощуватись для отримання двох врожаїв за сезон, або лише для осіннього плодоношення.

В інтенсивних промислових технологіях практикується отримання лише осіннього врожаю. При цьому значно знижується собівартість продукції за рахунок виключення з технології ручного видалення дворічних пагонів, що відплодоносили та суттєвого зменшення витрат на захист насадження від шкідників та хвороб. До того ж продуктивність плантації, що використовується лише на осіннє плодоношення більша, ніж у випадку.

Після плодоношення рослини повністю скошуються (використовуючи силосозбиральний комбайн КСК-100) та видаляються з плантації. Скошування варто проводити якнайнижче – для цього рекомендується докошувати залишки пагонів в грунті спеціальними машинами, при цьому пагони наступної весни виростуть з бруньок, що розміщені нижче рівня грунту.

При високому скошуванні пагони відростають також з бруньок на залишку пагона – вони будуть менш продуктивні. Крім цього на залишках зимують збудники хвороб та шкідники, що погіршує фітосанітарний стан насадження в наступному сезоні.

Так, як урожай отримується лише з однорічних пагонів, полегшується догляд за насадженням та захист рослин від шкідників та хвороб, що, в свою чергу, теж має суттєвий вплив на кінцеву собівартість продукції.

Період плодоношення ремонтантної малини залежить від сорту та грунтово-кліматичних умов, проте його можна регулювати шляхом прищипування відростаючих пагонів навесні, чи ранньовесняного підкошування насадження. Останній метод дозволяє отримати більш однорідний стеблестій з вищою потенційною врожайністю, але такий агротехнічний прийом відсуває дозрівання на 2-3 тижні (в залежності від термінів підкошування), що, при вирощуванні пізніх сортів може зменшити загальну урожайність через ранні осінні заморозки. Деколи першу хвилю пагонів підкошують чи пригнічують контактними гербіцидами, пагони, що відростають після цього, більш однорідні за силою росту і рівномірніше плодоносять.


Шпалера

Сорти літнього плодоношення.

Плантація звичайних сортів малини складається з дворічних плодоносних стебел та однорічних пагонів, що плодоноситимуть у наступному сезоні. При цьому вони взаємозатінюються і конкурують між собою за вологу, елементи живлення, а особливо – за світло. Як результат – загальна продуктивність насадження падає, а якість отриманої продукції погіршується через надмірний розвиток хвороб в листковій масі, що погано провітрюється. До того ж ускладнюється збір врожаю, що призводить до необхідності залучення більшої кількості трудових ресурсів та підвищення собівартості продукції.

Шпалера покращує світловий режим насадження, полегшує збір продукції, сприяє зменшенню тиску хвороб через покращене вентилювання насадження та підвищує ефективність оприскування плантації пестицидами. В результаті покращується якість продукції. Результати ряду досліджень показують, що при фіксації плодоносних пагонів загальна урожайність теж збільшується в порівнянні з пагонами, що розміщуються вільно. Це пояснюється тим, що коливаючись від вітру пагони, генеративні органи та особливо листя зазнають пошкоджень, що спричиняє зменшення фотосинтетичної активності рослин. До того ж рослина перерозподіляє значну частину вуглеводів на закріплення пагонів та протидію вітру замість того, щоб витрачати їх на формування урожаю.

Найпростіша конструкція, що забезпечує розміщення пагонів у вертикальному стані. Через 10-12 м у ряду закопують стовпчики на глибину 0,5 м залишаючи над поверхнею грунту 1,40 – 1,50 м. Натягують 2 ряди дроту на висоті 1 м і 1.5 м. Стебла підв’язують до дроту ранньою весною, а нові однорічні пагони – коли вони досягли відповідної висоти. Звичайна шпалера знайшла своє застосування через простоту та невисоку вартість конструкції, проте такий тип шпалери недостатньо ефективний – не вирішується проблема конкурування молодих та плодоносних пагонів, частина листового апарату знаходиться в затінку і ряди погано провітрюються. Тому останнім часом виробники переходять до використання більш ефективних типів шпалер.

Дещо складніша в конструкції. Широко використовується при вирощуванні сильнорослих ремонтантних сортів малини. Стовпчики установлюють через кожні 8-10 м. та закріпляють на них поперечні балки шириною 0,5-1,0 м (в залежності від ширини плодоносного ряду). Дріт натягується між краями поперечних балок і однорічні плодоносні пагони можуть бути підв’язані до дроту чи рости вільно в проміжку між ними. На ремонтантних сортах така шпалера установлюється тимчасово, а після збору врожаю вона знімається для суцільного скошування пагонів.

Стовпчики установлюються в центрі плодоносної смуги з нахилом 20-30 0, натягується 2 ряди дроту з кожного боку. В ранньовесняний період плодоносні пагони фіксуються по обидва боки шпалери, а молоді однорічні пагони розміщуються по центру ряду. При цьому уникається конкуренція між одно- та дворічними пагонами та значно полегшується збір врожаю. Молоді пагони не пошкоджуються працівниками при зборі врожаю і утворюють коротші міжвузля. V-подібна шпалера також покращує світловий режим насадження, що підвищує фотосинтетичну активність рослин та підвищує врожай.

Цей тип є найскладнішим у виготовлені, проте дозволяє змінювати положення пагонів протягом сезону. Плодоносні пагони закріплюються на декількох рядах дроту рухомої частини шпалери, що в період цвітіння знаходиться в горизонтальному положенні, а в період дозрівання врожаю (10-14 днів після цвітіння) переміщується на 110-120 0 для полегшення збору ягід. Коли плодоносні стебла розміщені у горизонтальному положенні латеральні плодоносні гілочки ростуть у вертикальному напрямку витягуючись до сонця, при переміщенні шпалери вони звисають донизу, що полегшує збір врожаю, та потрапляють у частковий затінок, що перешкоджає появі опіку ягід.

Ремонтантні сорти.

Ремонтантні сорти та сорти, що мають низьку пагоноутворюючу здатність і формують товсті та міцні плодоносні пагони можуть вирощуватись без установки шпалери, хоча використання шпалери при вирощуванні сильнорослих ремонтантних сортів теж створить певні переваги.

Так, як щороку плантація скошується – шпалера має бути тимчасовою.

Для ремонтантних сортів практикується використання Т-подібної шпалери:
Через кожні 8-10 м по центру плодоносного ряду викопується ямка глибиною 80-100 см та діаметром 12 см. Щоб уникнути руйнування країв – можна використати пластикову трубу відповідного діаметру, яка вставляється в ямку нижче рівня грунту (щоб не перешкоджати скошуванню).

Щороку в таку трубу вставляється дерев’яний стовпчик висотою 1,8-2,0 м, до якого кріпиться поперечна балка довжиною 40-50 см для натягування дроту. Восени після плодоношення дріт та стовпчики знімаються і складаються на зберігання до наступного сезону.


Утримання грунту в міжряддях

При вирощуванні малини міжряддя можна утримувати під чорним паром, засіяні багаторічними злаковими травами чи періодично засіваючи їх сидеральними культурами, які потім заробляються у грунт.

Використання чорного пару має ряд переваг – рослини малини не конкурують з іншою рослинністю за елементи живлення та вологу, регулярні міжрядні обробітки сприяють покращенню аерації грунту і мінералізацію органічної речовини, значно нижчим є фітопатогенний тиск та полегшується боротьба з шкідниками.

Вирощування ремонтантної малини передбачає збір ягід у осінній період, коли часто стоїть дощова погода. Міжряддя, засіяні багаторічними злаковими травами значно полегшують збір урожаю та догляд за насадженнями (видалення плодоносних стебел у звичайної малини, нормування пагонів). Крім цього зменшується ризик ерозії грунту та відпадає необхідність регулярного обробітку міжрядь чи внесення гербіцидів. Проте фітосанітарний стан насадження погіршується – на органічних залишках у міжряддях зимують шкідники та збудники хвороб. Крім того виникає необхідність внесення підвищених норм добрив та регулярного підкошування травостою.

Деколи практикується вирощування сидеральних культур, що скошуються і заробляються у грунт покращуючи його механічний склад і вміст органічної речовини, яка потім мінералізується і елементи живлення стають доступними для рослин. Вирощування сидератів рекомендується проводити при достатній вологозабезпеченості ділянки. При висіві сидератів восени відпадає необхідність міжрядного обробітку грунту, який, у цей період, часто призводить до затягування вегетативного росту рослин та пошкодження невизрівших пагонів взимку (у сортів літнього плодоношення).


Технології отримання позасезонної продукції

Набір комерційно доступних сортів малини літнього та осіннього плодоношення дозволяє створити ягідний конвеєр для постачання ягід на ринок свіжої продукції з кінця червня до осінніх заморозків.

У ремонтантних сортів малини плодоношення можна прискорити на 10-14 днів укривши ряди агро волокном рано навесні. Створений мікроклімат дозволяє прискорити відростання молодих пагонів. Укриття знімається коли рослини досягнуть висоти 30-40 см.

Дещо прискорює дозрівання врожаю зменшення ширини плодоносної смуги. Внесення підвищених доз азотних добрив, навпаки, може призвести до затримки плодоношення на декілька тижнів. При використанні каркасного укриття у вигляді високого тунелю вкритого поліетиленовою плівкою можна отримати продукцію літніх сортів малини на декілька тижнів раніше на весні і продовжити збір ягід ремонтантних сортів практично до кінця листопада.

Продовжити збір малини під плівковим укриттям можна шляхом вирощування пізніх сортів ремонтантної малини з довгим періодом плодоношення, та різних агротехнічних методів відсунення термінів цвітіння (припалювання першої хвилі пагонів контактними гербіцидами чи підкошування і прищипування верхівок).

Досить перспективним є вирощування малини в теплицях з обігрівом для отримання ягід взимку та ранньою весною. В даний час об’єми цього ринку невеликі, але простежується стійка тенденція його збільшення. Тоді, як в зимовий період багато свіжих овочів та ягід більш доцільно з економічної точки зору завозити з субтропічних країн, експортери практично не завозять свіжої малини на територію України. Основною причиною цього є порівняно невеликий період зберігання ягід та низька транспортабельність такої продукції.

Часто теплиці, що використовуються для вирощування розсади чи ранньовесняних овочів в зимовий період залишаються порожніми. На відміну від більшості інших культур закритого грунту малина не потребує додаткового освітлення (якщо планується отримати урожай з лютого-березня) та може успішно вирощуватись при порівняно низьких температурах (18-200С). Продукція, отримана у теплицях, зазвичай має кращу якість – ягоди більші за розміром, щільніші та мають подовжений період зберігання.

Для отримання продукції у закритому грунті зазвичай використовують звичайні сорти малини. Для цього навесні рослини висаджують в контейнери місткістю 12-20 л у добре дренований субстрат. Субстрат може складатися з 2 частин торфу, 2 частин вермикуліту та 1 частини піску. На кожних 1000 л субстрату додають макроелементи (по 600 г нітрату кальцію, та подвійного суперфосфату, та 2,5 -3,0 кг вапна) та добрива з мікроелементами. Реакція субстратного розчину має бути в межах 5,5 – 6,5.

Рослини у контейнерах вирощують у відкритому грунті на крапельному поливі з фертигацією. Між рядами залишають відстань 2,5 – 3,0 м для кращого освітлення, що сприятиме закладанню генеративних бруньок в нижній частині пагона. Обов’язково використовують шпалеру, щоб забезпечити достатню стійкість контейнерів та уникнути пошкодження пагонів. Восени зменшують інтенсивність поливів та припиняють удобрення азотними добривами, щоб рослини краще підготувались до зими.

Для пробудження генеративних бруньок малині потрібен період понижених температур (-2...50С) на протязі 800-900 годин. Найпростіше залишити контейнери з рослинами назовні утепливши кореневу системою тюками з соломою. Коренева система має нижчу морозостійкість ніж самі пагони, і тому потрібно постійно моніторити, щоб температура в контейнерах не знижувалась нижче -60С. Якщо рослини повністю не набрали достатньої кількості годин з пониженими температурами, при переміщені їх в теплицю генеративні бруньки не пробудяться, або пробудяться лише на верхній частині пагона (бруньки, що розміщуються нижче, і на товстіших пагонах можуть потребувати до 1000 годин понижених температур). Для проходження періоду охолодження можна перенести рослини в холодильник, але там не має зберігатися фруктів, що продукують етилен. Можна також зберігати контейнери з рослинами в теплицях з вимкнутим опаленням стежачи, щоб температура не піднімалась вище +50С.

Коли рослини отримали достатню кількість годин з пониженими температурами контейнери переміщують у теплицю, де вдень утримують температуру +180С, знижуючи її вночі до +100С. У рослин видаляють пошкоджені та слабкі пагони, залишаючи 3-4 стебла, розміщують контейнери з міжряддями 1,6-2,0 м та підв’язують пагони до шпалери. Рослини поливають вносячи через поливну систему азот (0,01% розчин).

Відносна вологість повітря підтримується у межах 65-75 %, оптимальна денна температура – 20-220С, нічна – 12-130С. Деколи практикується використання вуглекислого газу (0,1% від об’єму повітря у теплиці), що підвищує врожайність на 8-10%.

Разом з пробудженням латеральних бруньок та ростом плодових гілочок почнуть рости молоді пагони з кореневої системи. Першу хвилю пагонів видаляють, а потім залишають 4-5 на плодоношення у наступному сезоні, а інші періодично видаляють. Якщо ці пагони ростуть занадто швидко – їх прищипують на висоті 1 м, щоб вони не затіняли плодоносні стебла та не перешкоджали збору врожаю. Оптимальна товщина нових пагонів, що залишаються для подальшого плодоношення 1,0-1,3 см. Тонші будуть не достатньо продуктивні, а товстіші потребуватимуть довшого періоду низьких температур для пробудження генеративних бруньок.

Через 6-8 тижнів після переміщення рослин у теплицю розпочнеться цвітіння. В цей період важливо забезпечити запилення – це суттєво збільшить урожай та покращить якість продукції. Для запилення використовують джмелів – вони не такі невимогливі до температури, як бджоли.

Для зрошення використовують воду, що має реакцію в межах 6,0-6,5, вміст катіонів натрію < 0,003% аніонів хлору < 0,005% та електропровідність (ЕС) < 3 мС/см. Для фертигації використовують водорозчинне добриво N5P11K26. Для оптимального для малини співвідношення основних елементів живлення додатково добавляють азот, щоб довести його кількість до концентрації у 0,01%. Розчин можна приготувати розчинивши у 100 л води 1600 г кальцієвої селітри та 300 г аміачної селітри і добавивши 3500 г комплексного добрива N5P11K26 теж розчиненого у 100 л води. Об’єм розчину доводять до 5000 л. Електропровідність розчину добрив має бути 1.5 мС/см. Для зміни рівня рН використовують фосфорну кислоту чи гідроокис калію.

Починаючи з фази цвітіння концентрацію азоту зменшують вдвічі (до 0,005%). При потребі у воду для зрошення добавляють комплексне добриво з мікроелементами у хелатній формі. В умовах закритого грунту урожай збирають щоденно, отриману продукцію одразу охолоджують. Після збору врожаю відплодоносивші стебла видаляють і, при відсутності загрози заморозків, рослини переміщують у відкритий грунт. Висоту молодих стебел, що плодоноситимуть наступного сезону утримують в межах 1,6-1,8 м.

Рослини малини починають плодоносити через 10-12 тижнів після переміщення їх у теплицю. Тому є можливість створити ягідний конвейер плануючи отримувати продукцію на протязі всієї зими та ранньою весною.

 
 
Сайт разработан в студии Web-Relax